СТОРЦЮВАТИ, ЦЮ́Ю, ЄШ,

Сторцювати, цю́ю, єш, гл. 1) Торчать. Щоб скиба не сторцювала. 2) — снопи. Ставить снопы стоймя. От і знакомі жнуть, сторцюють снопи, божу благодать. Св. Л. 45. См. Сторчити. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 211.